Ігор Крикунов: “Ця світлина – з прем’єри вже вистави «Циганська муза». А до цього я подзвонив їй і сказав, що «Прийміть меня на зустріч». Я приїхав до неї. Мене зустрів її чоловік, провів. Її не було. Пригощав кавою. 20 хвилин нема, 30 нема, 40. Сиджу, думаю що це. А він каже: «Скоро будуть». Ну, десь через годину, двері так шарах! Входить Ліна Василівна: «Шо ти робиш? Я там за дверима хочу послухати цей циганський темперамент. Де він?». Я говорю: «А що мені робить? Танці, пісні, що?». А у мене, я привіз такий букет великий троянд. Ну троянди такі – не банальні, супер. І я беру букет цих троянд. А вона ж, ну поет, жінка. І вона так їх руками обійняла, каже: «Ну кажи, що там». І я почав: «От, кажу, я почитав Вашу поему « Циганська муза» і хочу зробити виставу в циганському театрі». «В циганському театрі? А що є такий?». Кажу: «Уже є». «Ну так це супер!». Театру Романс уже було років сім-вісім. от. Я їй став розказувати наскільки це… Ну вона ж, вона сама геній. Я кажу: «Благословіть! І виженіть». А вона каже: «Я благословляю».Причина написання поеми, як казала Ліна Василівна, це циганська польська поетеса Папуша (Броніслава Вайс). А до того її знайомство з Єжи Фіцовським. Це теж. Який багато ій розказав про цю історію. І тема циганська.