Трапеза у передріздвяний вечір має глибку обрядову суть: забезпечити на цілий рік достаток у родині
У різних регіонах України здавна сформувалися свої традиції накривання Святвечірнього столу, яких намагались дотримуватись, аби добробут не оминув родину. Деякі дослідники зауважують, що корені куті треба шукати в дохристиянській добі, де вона уособолювала жертву богам або поминальну страву ще у давній Греції і давньому Римі. Кутя була поширена і на Русі, вочевидь, тому легко перетекла в українську християнську обрядовість – десь на межі християнства і залишеного у генетичній пам’яті язичництва.
До куті на Святвечірньому столі додавалися й інші страви, щоб загалом їх було 12, що уособлювало 12 апостолів Ісуса Христа, або 12 місяців року.
Страви на Святвечір мали бути пісними, адже завершувався період посту, але вже дозволялась олія і риба. Головними стравами, які ставили на почесне місце на столі – на покуті, під образами були кутя й узвар. «Іди, кутя, на покутя, а узвар на базар» – так зазвичай примовляли господині й господарі, починаючи накривання святкового столу саме з цих страв.
Кожна страва, яку під час цієї сімейної трапези ставили на стіл, мала своє магічне значення.
Кутя – ця найголовніша Святвечірня страва страва, з якої починають вечерю, є символом жертви Богові, а також вона є символом єднання з Богом і світом померлих. Тому після Святвечірньої трапези її залишають на ніч – для душ померлих родичів.
Нині кутю варять з будь-якого цільного зерна, навіть і з рису, а традиційно це — каша з обмолоту пшениці, рідше з ячменю. В давнину побутувала традиція, коли зерно для головної традиційної страви Святвечора перебирали всі члени родини, і навіть не один, а кілька вечорів. Зерно намагались так розтовкти в ступці, щоб не роздрібнити їх, а тільки здерти лушпиння.Кутю подають традиційно з маком і медом. Мак – символ мучеництва, невинно пролитої крові. Мед – символ чистоти, Божого слова.
Узвар або вода – символізує життя, яке Бог дає кожній людині. Свячена вода є символом очищення тіла і душі.
Горох або квасоля – бобові вважають символами відродження після занепаду, символами єдності роду.
Капусняк – символізує простоту й водночас міцність, а також єдність навколо однієї твердої основи – Христа-Бога.
Борщ – ця традиційна українська страва символізує торжество добра. Пісний борщ готується із простих рослин, то ж вважається, що й християнин теж вишліфовує свою волю із простих щоденних малих здорових практик. Також червоний борщ символізує кров вифлеємських дітей, вбитих за наказом Ірода.
Голубці – вочевидь, символіку цієї страви треба шукати у слові «голуб», що символізує Божу любов, Святий Дух, красу і силу.
Риба – загальноприйнятий символ Христа. Грецька абревіатура ІХТІОС – ім’я Ісуса читається як “риба”. Першими апостолами й послідовниками Христа стали саме брати-рибалки. Окрім того, на святковому столі три переплетених риби символізують Трійцю.
Вареники – ця традиційна українська страва символізує достаток.
Гриби – вважається, що вони уособлюють дві природи Ісуса Христа: шапка – символ божественної природи, ніжка – земної.
Часник – символ здоров’я та очищення від гріхів. Часник кладуть на чотири кутки столу, а потім вживають під час їжі, щоб не боліли зуби.
Пиріжки (коржі) – символ здоров’я і щастя, які людина зможе отримати в постійному спілкуванні з новонародженим Ісусом.
Пампушки – символ дарованих Богом свята і радості, того, що мільйони святих на небі отримали вічне життя, повіривши в Ісуса.
У різних регіонах України є свої варіанти накривання святвечірнього столу, але незмінно одне – кожна страва несе обрядове навантаження. Через великий вибір страв Святвечірня трапеза отримала ще одну назву – «Багата кутя».
Джерела: politeka, ethnography