Народний депутат Ольга Василевська-Смаглюк, на рахунку якої чимало успішних законодавчих ініціатив, доволі часто почувається чужаком у «рідній» фракції. Відверто про деолігархізацію, яка не відбулась, неприховане лобіювання своїх інтересів у парламенті, а також про плагіат у Верховній Раді народна обраниця розповіла в інтерв’ю журналістці Аллі Дубровик-Роховій для видання «День».
ІА «Погляд» наводить матеріал повністю, «без купюр».
— Олю, кому адресувалось це повідомлення і про що воно? (Мова про допис Ольги Василевської-Смаглюк, де вона написала: «Люди во власти (да и в целом по жизни) делятся на две категории: толковые и беспомощные. Вторые гадят первым и живут за счёт этого;) С началом новой политической недели, друзья!». – «Погляд»)
— Власне, це моє спостереження за останні півтора роки.
І можу вам сказати зі всією відповідальністю, що коли ми (депутати фракції «Слуга Народу». – ред.) прийшли в парламент, то у більшості були дуже світлі наміри і цілі. Але зараз вони розбиваються об політичний «побут». І зараз багато хто починає…і зараз майже кожен (Дон Кіхотів залишилось дуже мало) починає працювати в своїх інтересах. І часто-густо це відбувається за рахунок інших колег.
Так, є факти, коли депутати крадуть один в одного деякі законопроєкти.
— Як це виглядає?
— Автор подає проєкт Закону, а «колега» бере текст документу міняє в ньому три слова і подає як альтернативний, наприклад. Це, до речі, стосується не лише внутрішньо парламентської кухні, але інших органів влади. Я помічала ситуації, коли роботу реальну зробили одні люди, а приписують собі заслуги – інші. Але це лише один аспект цього посту.
— Які інші?
— Я би не хотіла зараз називати конкретні прізвища, кому я адресувала це повідомлення. Ми всі маємо розуміти, що один у полі не воїн, якщо ми говоримо про державне будівництво. І часто це командна робота. Однак це робота, а не паразитування слабших духом та інтелектом на сильніших.
З’явилося надзвичайно багато лобістських законопроєктів, саме останнім часом. Я відчуваю іноді іспанський сором за те, що це відбувається у фракції “Слуга народу”, яка декларувала, що цього не буде.
Це, зокрема, стосується і законопроєкту про гральний бізнес. Ми побудували правильну стратегію реформи, яка підтримувалася громадськістю, проте відхилилися від неї і, передбачили, що питаннями ліцензування операторів грального бізнесу має займатися не податкова служба, а спеціальна комісія, діяльність якої буде викликати запитання у суспільства з точки зору корупційних аспектів.
Також ми знижуємо податки на діяльність казино, продаж електронних цигарок, хоча ці види діяльності важко назвати стратегічними.
Подібні кроки влади важко сприймаються громадськістю. Вони суперечать їх очікуванням від нашої діяльності.
Я вимушена відстоювати інтереси виборця і займати позицію, яка іде в розріз із діяльністю більшості. Вірю, що ми маємо потенціал не лише помилятися, а й визнавати та виправляти помилки.
Дуже багато всього, за що просто соромно перед людьми…
Наприклад, така світла ініціатива. як фінансування Центру мікрохірургії ока. Виділяється з бюджету 138 млн грн. Але ж ці кошти забираються в «первинки», «вторинки» і «екстренки». Тобто НСЗУ і так в боргах. Їм не вистачає коштів. Вони на передовій боротьби з Covid-19. Ми тут декларуємо, що ми підвищимо оплату праці лікаря тощо, а забираємо на центр мікрохірургії ока, попередньо виводячи його зі столиці, переводимо на баланс в МОЗ. І в МОЗі вже ці 138 млн будуть «освоюватись» по-іншому.
«ПЛАГІАТ В ВР ВИКОРИСТОВУЄТЬСЯ ЧАСТО ДЛЯ ТОГО, ЩОБ КОНТРОЛЮВАТИ ТОЙ ЧИ ІНШИЙ ЗАКОНОПРОЄКТ»
— Які мотиви переслідують народні депутати, які «позичають» тексти законопроєктів колег? Щоб отримати політичний капітал, щоб підвищити рейтинги?
— Плагіат в ВР використовується часто для того, щоб контролювати той чи інший законопроєкт.
Наприклад, у мене був законопроєкт про Бюро економічної безпеки, який зараз перебуває на підписі у президента. У нього був супровідний – про зміни у КПК і КК. І цей, другий, законопроєкт перебуває в правоохоронному комітеті. І я, як член фінансового комітету, маю на нього менше впливу, ніж члени правоохоронного комітету. Тому мій текст законопроєкту скопіпастив член правоохоронного комітету для того, щоб його потім було легше контролювати.
Є ситуації, коли гарні законопроєкти подають колеги з інших фракцій. І замість того, щоби підтримати опозицію, Слуги Народу просто беруть і його «валять».
«Я СПОДІВАЮСЯ, ЩО 225 МАЖОРИТАРНИКІВ ПОВСТАНУТЬ ПРОТИ №2713-Д»
— Верховна Рада у четвер 4 березня планує розглянути законопроєкт №2713-д, який передбачає зниження ставок оподаткування для організаторів азартних ігор та лотерей. Ваші прогнози, чи буде він прийнятий?
— Давайте згадаємо, з чого ми починали. Гральний бізнес діяв поза законом, був тіньовим, з нього отримували доходи прокурори, поліціянти та криміналітет. Ідея його легалізувати, як на мене, була світлою, тому що могла принести додаткові кошти в державний бюджет. Прогнозувалось, що за перший рік діяльності грального бізнесу, він принесе в казну 12 млрд гривень. Потім сказали 8 млрд.
Ці кошти мали йти в спецфонд, і з цього спецфонду мали виділятися на субвенції для депутатів на округи.
Я, наприклад, минулого року всю субвенцію витратила на медичне обладнання. В результаті, в Бучі стоїть сучасний мамограф, а в Бородянці – супер-крутий апарат УЗД.
Цього року ми також чекаємо цих коштів. Але оскільки вони йдуть за рахунок грального бізнесу, то очевидно, що вони до нас не дійдуть таким чином. Тому що ліцензії не такі дороговартісні, як хотілось би. Продають здебільшого ліцензії на інтернет-казино, вони дешевші, ніж звичайні казино. По-друге, тепер ще хочуть знизити оподаткування.
І в результаті ми отримуємо пшик. Тобто ми декларували ого-го, а отримуємо казна-що.
Я сподіваюся, що 225 мажоритарників повстануть проти цього і не проголосують завтра за ці ставки. Це реальна корупціоногенна штука. І зниження будь-якого податку, по-перше, заборонено і бюджетним кодексом, і культурою бюджетною.
І по ідеї, Мінфін в особі міністра Марченка, мав би сказати: “Я категорично заперечую, бо це недопустимо і призводить до втрат бюджету”. Вони цього не зробили і не сказали. Взагалі Мінфін періоду Марченка не співставний з попередніми. Тому що нуль власної думки, нуль позиції з чутливих питань. Нічого. Тобто вони, як на мене, не суб’єктні взагалі зараз. Або просто хочуть, щоб їх не чіпали з «цікавих» для них тем, і вони за це нікого не зачіпають.
— А хто стоїть тоді на сторожі державних публічних фінансів?
— Деякі народі депутати. Ті, що не проголосували за зниження ставок податків для казино, ті точно стоять. Взагалі, в нас зараз набагато більше проблесків суб’єктних парламентарів. А іноді й вся Верховна Рада постає проти відвертих шкурняків. Це коли йдеться не про інтереси всіх народних обранців.
Наприклад, є пул нардепів з усіх фракцій, які лобіюють зняття статусу публічної особи через рік після закінчення повноважень. Нагадаю, за законом про боротьбу з відмиванням коштів, публічна особа до кінця життя нею має залишатися і бути під особливою увагою банків, нотаріусів, фіскальних органів. Бо вона теоретично під час виконання державних повноважень могла нажити корупційні кошти, а потім їх відмивати. І цим особам мають присвоювати ступені ризику. Тобто, наприклад, Віктор Медведчук, Петро Порошенко чи Рінат Ахметов – це високоризикові публічні особи. А, наприклад, колишній нардеп Іван Заєць – низькоризикова публічна особа.
Народні депутати всіх політсил хочуть взагалі скасувати всю цю історію і сказати: “Так, ми будемо PEP-ами 12 місяців ще після закінчення терміну наших повноважень”. І далі: “До побачення, ми можемо робити, що хочемо, переказувати гроші кому хочемо, знімати, скільки хочемо, купувати готелі на Мальдівах і до нас ніяких питань”.
В кожного банкіра чи нотаріуса є “Керівництво з ризикоорієнтованого підходу”. І він дивиться: “Так, в клієнта підозрілі операції, купівлі-продажі з іншими юрисдикціями тощо. Він – високо-ризиковий, я його блокую, поки він не доведе, що він чистий”. Я вважаю це нормальним. Тому що це, по-перше, закон про боротьбу з відмиванням, це наші міжнародні зобов’язання, це місце України в списку FATF тощо, це довіра до України з боку прозорих інвесторів тощо.
Народним депутатам це незручно і вони хочуть це тупо прибрати, і бути вільними.
— Аргументи – бо ми це можемо, чи є якісь раціональні доводи?
— Вони аргументують це тим, що банки порушують їхні права, блокують їхні рахунки, блокують рахунки їхніх дітей. І це дуже погано, бо вони змушені кожного разу ходити в банк і щось там доводити. Я кажу: “Так, це слушно. Давайте ми підредагуємо і зобов’яжемо банки, хоч вони й так зобов’язані згідно з законом, використовувати ризикоорієнтований підхід”. Тобто читати цю книжечку і до кожного встановлювати свій підхід. Але це має зробити НБУ. Ні, вони хочуть законодавчо обмежити статус публічної особи до 12 місяців і далі “гуляти вальсом”. Бо багато хто думає про те, у що буде інвестувати кошти, отримані від лобістської діяльності.
— Які у вас зараз стосунки з головою фракції «Слуга народу» Давідом Арахамією?
— Робочі.
— Арахамія чує, коли ви аргументуєте, чому не можна знижувати податкові ставки для грального бізнесу?
— Він каже, що цей бізнес поки що розвивається, йому треба дати можливість стати на ноги. Тому що в них високі ставки за ліцензію, тому їм треба прибрати податки. Бо ліцензія дорога, а податки треба зробити менше.
Він же ж не каже мені відверто: “Я лобіюю якусь іноземну структуру, яка виходить на ринок”. Він це обґрунтовує і це було публічно на комітеті й більшістю підтримано насправді. Можливо, це є результатом певних домовленостей в Офісі президента з провідними гравцями грального бізнесу, яку потім просто спустили на комітет. Тому її представляв Давід Арахамія. Можливо, Давід Арахамія має якийсь власний інтерес. Мені це невідомо, тому так сказати, що він лобіює, тому що в нього є якась компанія, яку він тягне, я не можу.
— З Президентом та Офісом Президента часто спілкуєтесь? Чи є діалог стосовно зокрема ваших законодавчих ініціатив?
— Я у своїй роботі дію виключно в рамках підкомітету по боротьбі з відмиванням, який я очолюю та побажань своїх виборців, і я можу відповідально сказати і це підтвердить НБУ, Держфінмон і всі-всі, що я послідовно відстоюю національні інтереси в сфері фінансового моніторингу.
Це ж стосується і, наприклад PEP-ів, встановлення кінцевих бенефіціарних власників. Це окремий цікавий пласт. І ось приклад. Петро Порошенко не задекларував зміни в майновому стані після купівлі телеканалу Прямий. Обіцяє зробити це в декларації за 2021 рік. А все це тому, що за моєю інформацією, Петро Олексійович поки не купував 100% акцій телеканалу Прямий. На момент своєї заяви про придбання всього каналу, Насправді він придбав лише символічний 1% акцій. Купівля вартувала трохи більше 8 мільйонів гривень. На жаль, Порошенко, коли казав, що придбав за «шалені кошти, які могли піти на благодійність», цілий телеканал Прямий, на той момент збрехав. Тобто він не є кінцевим бенефіціаром Прямого поки що. Канал оформлено на підставну особу – регіонала Володимира Макеєнка.
Я в своїй роботі дію на основі програми Президента Зеленського. Тобто Президент сказав, що треба новий закон про Бюро економічної безпеки, ми його написали, потім були деякі сумніви в Офісі Президента в його доцільності. По-моєму, вони досі не розвіялись, президент досі не підписав закон про Бюро. Ми його відкладали, потім знову писали. Тобто тут я віддаю належне голові нашого комітету Гетьманцеву, що він діє послідовно. Він мені доручив Бюро економічної безпеки, і я його тягну. Я ще не була народним депутатом, були робочі групи в Мінфіні – Маркарова, Гетьманцев – ще тоді напрацьовували. Тобто це була частина обіцянок президента. І коли є, я їх визнаю, зауваження президента, що я не все підтримую. То я відповідаю: “Я не тільки частину підтримую, я ще й частину пишу своїми руками, на відміну від інших людей, і захищаю на трибуні”. Бо це пряма робота народного депутата. А не просто тиснути кнопки. На що мені президент сказав: “Так ви ж самі пишете, вас же ніхто не змушує”. Це трошки демотивує і знецінює роботу депутата, який справді хоче провести системні зміни. Бо не забув, навіщо він прийшов.
«НЕ ХОЧУТЬ ДОЛАТИ КОРУПЦІЮ, ШКУРНЯКИ ТА ДОГОВОРНЯКИ»
— 4 березня було рівно рік, як набрав своїх повноважень уряд Шмигаля. Він не має програми, і як я розумію не збирається готувати. Але ж «тактика без стратегії, це метушня перед поразкою». Україна може собі дозволити таку розкіш життя сьогоднішнім днем? Чи говорять про це народні депутати? Чи обговорюють це питання з урядом?
– Програма майже готова. І вона об’ємна. Також відбувся аудиту держави. Я насправді рада, що він з’явився. Він важкий для прочитання, бабусю з Іванкова це навряд чи турбує. Але він потрібен був.
Але я дуже сумніваюся, що в нинішніх умовах будь-яка програма, як би вона круто не була написана, буде проголосована у ВР. Тому що раніше програма була просто нікому не цікавим атрибутом коаліційного уряду.
А зараз, в нинішніх умовах, яка програма, як в нас немає національної ідеї? Ми жили без національної ідеї довгі роки. І більше не можемо без неї жити далі. На мою думку, ідея має полягати в задоволенні запиту на справедливість. Саме тому 73% українців обрали Зеленського.
Програма Уряду може бути схвалена Радою лише якщо вона буде про всеохопну справедливість. А про яку справедливість може йти мова, якщо держава не забезпечує базових потреб людей: на їжу, доступну медицину, нормальну освіту, бо відсутні кошти в державній скарбниці. А наповнювати її поки не можуть. Не хочуть долати корупцію, шкурняки та договорняки.
— Прямим текстом?
— Це відчувається. В нас стратегія гасіння пожеж, латання дірок, “позичте нам кошти, нам не вистачає” та не дай Боже, щоб в фей будці не побачити негатив про себе. Ми не визнаємо наші проблеми і ми не хочемо їх вирішувати.
У нас є проблема, наприклад, контрабанди. Ми її хоч якось вирішуємо? Ні. В нас є проблема із нерозслідуванням фіскальних злочинів, з тіньовою економікою. Ми її хоч якось вирішуємо? Ні, ми ставимо якихось, вибачте, «зашкварів» на цю ДФС , податкову та митницю, бо вони наче б то свої.
Тобто нам немає звідки наповнювати бюджет. Гральний бізнес – профукали. Аграрний – податок понизили, інше йде взагалі за кордон через відкритий шлагбаум без жодного оподаткування. З контрабандою – не боремось. Тобто звідки нам брати гроші? На позичках? Бо ми тільки заробляємо на них? ОВДП – це ж інструмент заробітку певних осіб в цій державі. І так було останні, вибачте, 8 років. Ще з часів 2013 року все це відбувається.
Стратегія передбачає визнання помилок і тактику їх усунення. Всього цього не відбувається, бо ніхто в цьому не зацікавлений – ні народні депутати, які хочуть через 12 місяців перестати бути публічними особами, а значить і підконтрольними, ні в міністра, в якого пріоритети “тут і зараз”. Бо він тут тимчасово.
— Це це ви про Вітренка?
— Я підтримала його призначення перший раз, тому що президент рекомендував і сказав: “Він прийде і дасть плани”. Він прийшов і не дав план. Це перше. Друге – я почала більш глибоко копати “Нафтогаз” і всю історію, що стосувалася “Нафтогазу”, і зрозуміла, що Вітренко і Коболєв перетворили “Нафтогаз” на базар “купи-продай”, і власним видобутком взагалі не займалися, їм це не було цікаво. Ті скандальні труби, які вони купили в Пінчука втричі дорожче на мільярди гривень, так і лежать на складах.
Почитала, ознайомилась зі звітом, який є наразі частиною кримінального провадження по 75 млрд збитків “Нафтогазу”, яких завдали державі. Звісно на всіх зустрічах Вітренко казав, що “я не я, це все Коболєв”. Але ж ви працювали разом. Чому ти там так довго сидів, якщо ти був проти всього цього? Але тут в мене завжди дилема: я бачу, що людина не відповідає тій посаді, на яку претендує, а президент її хвалить і каже, що класна людина, давайте підтримаємо, бо в нас там буде велика проблема на напрямку. Тобто з одного боку ти представляєш політичну силу президента і, в принципі, це субординація і коли ми йшли, то домовлялися підтримувати президента. А з іншого боку ти бачиш, що це хибне кадрове рішення.
— Це гучні слова: “Під мою відповідальність”. Їх можна сказати один раз, якщо людина, за яку ти взяв відповідальність, тебе підведе. Президент це розуміє? Ви, до речі, член партії «Слуга народу»?
— Я писала заяву, але не знаю, чи мене прийняли.
— Якими критеріями ви користуєтесь в голосуванні законодавчих ініціатив, які не стосуються зони повноважень вашого комітету та підкомітету? Бо з ваших відповідей я зрозуміла, що чистота «помислів» колег по фракції під великим питанням?
— В мене є внутрішній аналітичний центр – це мої помічники-консультанти, які на ті законопроєкти, які мені цікаві і я сама не встигаю прочитати, вони мені готують аналітику. Окрім цього, вони за моїм дорученням відвідують засідання інших комітетів, щоб я мала уявлення, що хто лобіює. Інше джерело інформації – це виборці. Сьогодні мені писали виборці, щоб я обов’язково підтримала законопроєкт про валютних позичальників. До цього про пакунок малюка писали, про євробляхи писали. Про колекторів – це на запит суспільства я написала законопроєкт, він зараз йде на друге читання. Дуже багато з тих, хто має прострочену заборгованість, скаржиться на тиск колекторів, люди у відчаї. І 355 голосів “за” в залі в першому читанні довело, що він не лобістський, в ньому ніхто не зацікавлений, він просто полегшує життя громадян. Люди пишуть і я часто відгукуюсь, особливо – якщо це мій профіль.
«ЛОБІЗМ Є. І Є ЛЮДИ, ЯКІ МОЖУТЬ СОБІ ДОЗВОЛИТИ УТРИМУВАТИ ЦІЛІ ФРАКЦІЇ»
— Люди, які лобіювали інтереси певних бізнес-груп, були у всіх парламентах, принаймні тих, які я застала працюючи в журналістиці. Але сьогодні вже йдеться про цілі «квоти». Люди Пінчука, Коломойського, Ахметова у тих чи інших фракціях, міністерствах – це що? Символ деолігархізації, за яку виступав Другий Майдан і Електоральний Майдан 2019-го, який показав «червону картку» професійним політикам, привівши до влади непрофесійних політиків?
— Як політичний оглядач із 15-річним стажем можу вам відповідально заявити, що люди олігархів і їхні охоронці, і їхні секретарки, були завжди, у всіх парламентах. І були навіть фракції певних олігархів, які переходити як “червоний прапор” з рук в руки. Наприклад, Радикальна партія.
Це явище в нас, як на мене, починаючи з третього скликання ВР. Перше і друге скликання – вони не були такі. Лобізм є. І є люди, які можуть собі дозволити утримувати цілі фракції. Але як із цим боротися? Це ж питання стримувань і противаг. Якщо ми зараз оголошуємо реальну боротьбу зі всіма олігархами, ми повинні розуміти наслідки. Якщо ми сильна держава, ми можемо собі дозволити позбутися олігархів. Тільки якщо в нас сильне держуправління.
А якщо нас, вибачте, флюгер? Тим паче в умовах, в яких зараз опинилася наша держава, то це може перейти до непередбачуваних процесів, аж до розпаду держави.
— Як ви оцінюєте, вплив олігархів на владу в Україні посилюється?
— Думаю, що не посилюється. Президент Зеленський точно не зацікавлений в впливі олігархів і точно не посилює нікого з них зараз. А деяких просто чавить.
— А президент Зеленський – це той президент, який може «зачавити»?
— Якщо ми зменшимо вплив олігархів, ми посилюємо вплив інших держав. Тому якщо ми готові отак балансувати, і в нас достатньо захисту для того, щоб це робити, не задовольняючи 100% інтереси іншої держави – це класно.
«З ОДНОГО БОКУ МИ ОБМЕЖУЄМО МЕДВЕДЧУКА, З ІНШОГО БОКУ, ДОЗВОЛЯЄМО ІНШИМ “МЕДВЕДЧУКАМ” ВИРОСТАТИ»
— Це дуже цікава тема про трансформацію олігархів у те, що називається у національний великий капітал. Вона почалась, як ви відчуваєте?
— Я думаю, що це залежить від кожного конкретного представника великого капіталу. Тому що на моє переконання в нас з’являються люди, в яких є візія майбутнього. Вони багато в це вкладаються, вони знають навіщо їм це. Вони мають статки, здобуті не завжди чесним шляхом, але вони при цьому зараз починають формувати порядок денний. І цей порядок денний відрізняється від того, що був раніше.
Дуже багато зараз переорієнтовується на те, щоби формувати порядок денний і візію таку, яка би допомогла державі.
2014 рік, як на мене, показав, що існування країни – це для багатьох запорука існування і їх самих. Тобто не буде України, не буде представників великого капіталу.
— Яких кроків потребує Україна для того, щоб олігархи діяли за правилами та в інтересах держави?
— Перш за все, це нульова декларація. Тобто ми маємо зі всіма нашими громадянами «обнулити стосунки». Це стосується не тільки олігархів, а й просто людей, які, наприклад, маючи сумарний дохід за 10 років 50 тисяч гривень, їздять на «бентлі». Таких людей багато. Тобто ми маємо почати з чистого аркуша.
По-перше, це пробачити людям за певний відсоток їхні гріхи і дозволити жити далі, але вже декларуючи постійно свої доходи і видатки.
Друге – це прозора кадрова політика. Зараз, на жаль, кадрова політика формується людьми, знайомими з керівниками Офісу президента.
Вся велика тендерна історія, яка є в нашій країні, формується також під впливом осіб, призначених на великі державні посади. І про це треба відверто говорити.
Ви знаєте, зараз багато хто вдає, що нічого не відбувається, що так і треба. З одного боку ми обмежуємо Медведчука, з іншого боку, дозволяємо іншим “медведчукам” виростати. І моя позиція полягає в тому, що нам потрібен відвертий діалог. І між собою, і з людьми.
Я вважаю, що цю країну врятують посадки. Коли сяде десятка реальних корупціонерів, половина з яких сидить у ВР, а друга половина – в інших частинах Печерських пагорбів, тоді недобросовісним чиновникам стане страшно і вони почнуть діяти за загальними правилами. Але ці правила мають бути однаковими для всіх, і заздалегідь оголошені.
— А Зеленський – співучасник, чи він просто непоінформований?
— Він – не співучасник, як на мене. Сам Президент абсолютно точно не займається корупцією. І він щиро хоче корупцію вихолостити. Але це не робиться одразу. Тому що – «тут вдарив, звідси прилетіло». І це все має балансувати якось. І система має працювати. Якщо в нас абсолютно не працює КПК, за яким абсолютно нікого не можна посадити, і купа органів, які не збалансовуються, то ми маємо те, що маємо.
— Ви є автором закону про лобізм. Можете розказати детальніше, що пропонуєте?
— Насправді, я є співавтором цього законопроєкту. В мене немає надій на те, що він буде ухвалений. Тому що в нас ніхто в цьому не зацікавлений. Так само, як і в тому, щоб у нас була гарна система по боротьбі з відмиванням. Її ухвалили під час «шаленого принтеру», а зараз хочуть розвалити. Я не дозволю!
Щодо лобізму: ніхто з депутатів-лобістів не зацікавлений в законі про лобізм.
Я вважаю, що наше головне науково-експертне управління ВР у висновку до кожного законопроєкту має писати, кому він вигідний. Тому що насправді це найдорожче, що може бути в висновку. Так, щоб кожен, коли ухвалював рішення, знав, кому це принесе плюс, а кому – мінус. Це вирішує проблему, коли кожен депутат буде знати, кожен журналіст подивиться, кому це вигідно і зможе зробити висновки, хто відстоює ті чи інші позиції.
— Ваше скликання парламенту вже медіа неодноразово відправляли у відставку, розпуск і все, що завгодно. Який мінімум має бути виконано парламентом цього скликання?
Цей парламент зробив багато з того, що мав зробити. Але де-інде в збоченій формі.
Децентралізація, земельна реформа – багато було хвостів, які наш парламент закрив. Подобається це комусь чи ні. Ми зняли недоторканість, ми ухвалили закон про імпічмент… Я би ще ухвалила закон про опозицію, дуже потрібен. В нас опозиції як такої немає, в нас флюгера, найбільш стійкі в нас “Батьківщина”, але вони теж іноді…
Тобто стійкої позиції в нас немає. Петро Олексійович і “ЄС” голосували за земельну реформу. І кажуть, до речі, що це було розмінною монетою за призначення Марченка.
В нас немає стійкої опозиції, і в опозиції зараз бути дуже невигідно. А опозиція потрібна.
Чи ми вже виконали свою місію і ми можемо йти – я вважаю, що ні. Тому що в нас, в принципі, є ще багато, що можна зробити і це скликання, як на мене, відрізняється від минулого тим, що ми можемо знаходити спільну мову з іншими фракціями. Ми знаходимо якісь точки балансування, в нас більш-менш збалансовані ці законопроєкти всі. Тому…
— Монобільшість, яка була монобільшістю не обходиться без додаткового залучення голосів?
— Коли йдеться про якісь дуже суперечливі речі, то так. Бо є «Добвіра» замість довіри один до одного.
— Дуже важко буде знайти голоси, щоб призначити міністра?
— Я вважаю, що нам потрібно вийти на коаліційну угоду, врешті-решт запропонувати свій порядок денний – що ми будемо робити і як і як в цьому бачать себе інші фракції і зробити розширену коаліцію. Це моя особиста думка. Для того, щоб можна було міністрів нормально призначати, потім з них питати. Бо всі ті, хто призначений зараз, не є тими, хто задовольняє всіх інших суб’єктів. А головне, більшість цих менеджерів не задовольняють людей.
— Дивно виглядає ситуація: сумнівна кадрова політика в Офісі президента, деякі з міністрів поводяться так, ніби вони купили свої посади, і замінити їх не можна, тому що у ВР не буде голосів на нове призначення. Сумно.
— Сумна, якщо дивитися на 2019 рік, коли ми приходили з певними світлими і широко відкритими очима і казали, що ось ми зараз все змінимо і все буде по-новому.
— Чого не вистачило?
— Часу та основної маси людей, готових ці зміни провадити. Система, як я її бачу, вона тебе або з’їдає, або виштовхує. Ти якщо зберігаєш свої чесні наміри, ти виглядаєш чужим, не «діловаром». Тому в мене й немає, зокрема…
— …Стосунків з Арахамією.
— Можливо. Але він номінальний керівник.
Наприклад, в мене найкращий результат по округу на місцевих виборах. При цьому я не є керівником обласного осередку чи навіть районного. В мене гарні результати по моїх профільних законопроєктах, але я не голосую за «зашкварні» речі. Тому вони не розуміють, що від мене можна очікувати.
Як повідомляв «Погляд», на освіту, медицину, спорт і дороги у 96-му виборчому окрузі витратили безпрецедентну суму – 323 млн грн.
Нагадаємо, днями стало відомо, що Дубінського виключили з партії «Слуга народу», а до цього його також виключили із парламентської фракції. «Погляд» також повідомляв, що новим очільником Київської обласної організації партії «Слуга народу» замість Дубінського обрали народного депутата Андрія Мотовиловця.
Для зручності і аби бути першим у курсі найсвіжіших новин України та світу – переходьте і підписуйтесь на наш Telegram-канал «Погляд Київщина – Інформаційна Агенція». Щоб не пропустити найсвіжіші новини – обов’язково вмикайте повідомлення у вашому Telegram.