Презентовано масштабний літературний спецпроєкт “Від Сковороди до сьогодення: 100 знакових творів українською мовою”
Цього понеділка, 9 вересня PEN Ukraine та The Ukrainians презентували масштабний літературний спецпроєкт “Від Сковороди до сьогодення: 100 знакових творів українською мовою”. Про це повідомив PEN Ukraine на своїй Фейсбук-сторінці.
Як пояснюють укладачі топового переліку, його цілі – показати повноту і різножанровість української літератури; звернути увагу українських та іноземних читачів на важливі твори, які з певних причин були забуті або малознані; Спонукати вітчизняні медіа більше писати й говорити про українську літературу.
Список складається із творів українською мовою, написаних у XVIII-ХХІ століттях. У списку представлені поезія, проза, драматургія, есеїстика й мемуари, але до нього не входять наукові видання. Кожен автор представлений у списку лише одним твором.
«Загалом, Український ПЕН підхопив популярну на сьогодні практику складання різноманітних списків. Їхня очевидна мета – назвати, оприявити і прорекламувати. Це таке собі укладання не лише переліку назв, але мережі, лабіринту, створеного із запропонованого списку, в якому кожен може йти своїм шляхом та обирати те, що йому імпонує. Важко, однак, уникнути спокуси ієрархії – адже те, що стоїть на початку, асоціюється з вершиною, вражає більше, виглядає значимішим, краще запам’ятовується, але також викликає більше критики», зауважує літературознавиця, докторка філологічних наук, членкиня-кореспондентка НАН України, членкиня Українського ПЕН Тамара Гундорова.
Переглянути список можна за посиланням. Твори досить різнопланові, й кожен може вибрати з представлених книг те, що йому ближче до душі, або ж іще не відоме, і і перечитати улюблений твір, або ж відкрити для себе когось із авторів. Презентовані видання пердставлені світлинами обкладинок обраних книжок, багато з яких затерті від багаторазового читання. Але це, вочевидь, всідчення того, що ці книги справді зачепили струни душі. Натиснувши на обкладинку, можна прочитати коротний опис книги.
«Цей список не є каноном української літератури, оскільки у ньому не представлений великий і важливий пласт давньої літератури, а також твори іншими мовами, які є важливою складовою української літератури. Окрім того, до Українського ПЕН входять автори різного віку, з різною освітою і різною залученістю в сучасний літературний процес. Тож цей список не є канонічним, а поза тим він є етапною спробою вироблення методології для укладання такого канону. Цей список розрахований не на філологів, літературознавців чи критиків. Його головною аудиторією є читачі, які завдяки цьому списку мають можливість усвідомити багатогранність української літератури, відкрити для себе забуті чи зневажені шкільною програмою твори, а головне — відчути радість від читання своєю мовою, про себе і про свою країну. До нього входять твори, які збагатили українську та світову літературу, відзначаються особливим авторським стилем, запропонували нові ідеї та смисли, вплинули на розвиток української мови та становлення України», зауважують укладачі.
«Наш ТОП-100 – це такий собі Ноїв ковчег, куди ми беремо по одному твору від кожного автора. Звичайно, чимало авторів мають БАГАТО добрих, а то й геніально добрих творів, і обирати один серед них виявляється не так-то легко. Однак ми вирішили брати один твір одного автора. Це було болісне відрізання відомих творів від відомих авторів, розривання асоціацій та руйнування канонів. Звівши вибір до одного твору одного автора, ми збільшили кількість письменників, імовірно, за рахунок інших кращих творів того ж самого автора. Мені особисто це було найболісніше. Таким чином, ПЕН-члени демонстрували владу своїх смаків, а також – як несподівано виявилося – свою підпорядкованість штампам. Отож, наш список, з одного боку, символізує захисний щит, рятуючи твори від забуття, а з іншого, проявляє вади пам’яті й наших смаків. Доводиться визнати, що ми свідомі похибок і непорозумінь – хтось скаже, що обраний твір насправді зовсім не найкращий у цього автора або ж що наші смаки є суто суб’єктивними вибриками. Очевидно, ми забули якісь важливі тексти. Можливо навіть, ми вибрали деякі «не ті» твори. Все це так, і ми цього не приховуємо. За ним можна судити не лише про твори, але і про тих, хто їх обирав», підкреслює Тамара Гундорова.